10 заповідей Януша Корчака для батьків
Як дитині вибрати книгу: правило п'яти пальців
Як допомогти дитині вибрати найцікавішу книгу
Як залучити дитину до зацікавленого читання
Шість способів зробити читання цікавим
Більше статей про навчання дітей
Завдання для розвитку навичок читання
Як покращити успішність дитини у школі
Десять способів, які допоможуть батькам мотивувати дитину на якісно краще навчання
Введіть правило «коли». Один з уроків життя свідчить: ми отримуємо задоволення тоді, коли робота завершена. Якщо ви тренуєтеся забивати гол, то в результаті набираєте більше балів, і команда виграє. За роботу теж платять після її виконання. Тому почніть казати наступним чином: «Коли закінчиш заняття, можеш піти в гості до Дмитрика». Або: «Коли зробиш домашнє завдання, можемо разом подивитись той фільм, про який ти згадував». Введіть це правило й дотримуйтесь його. Якщо ваша дитина ще не здатна самостійно планувати й ініціювати, наполегливо дотримуйтеся цього правила. Тим самим ви допоможете їй навчитись робити те, що її власний мозок поки що не може забезпечити, – навчите її структурувати час.
Долучайтесь до навчального процесу. Якщо ваша дитина погано вчиться і її успішність падає, вам доведеться долучитись до навчального процесу. Вам необхідно підключитися превентивно й допомогти їй створити оптимальну структуру занять, яку сама дитина створити ще не може. Ця структура передбачає продуманий розклад із зазначенням часу, відведеного для занять, і часу на відпочинок. Вам доведеться простежити за його дотриманням. Наприклад, вимикайте комп'ютер і кажіть: «Жодних відеоігор або телевізора, доки не виконаєш домашнє завдання». Також треба буде подумати й вирішити, яку кількість часу дитина повинна присвятити навчанню. Протягом цього часу не допускайте використання електронних пристроїв (телефон, планшет тощо), оскільки ніщо не повинно відволікати увагу дитини. Ви можете ввести таке правило: навіть якщо дитина виконала всю домашню роботу, а навчальний час не пройшов, вона повинна продовжувати вчитись. Нехай повторює, читає або перевіряє помилки. Введіть правило «Півтори години тиші» – без електронних пристроїв, лише навчання. Деякі діти краще вчаться, слухаючи музику, але під час навчання будь-які інші електронні пристрої необхідно вимкнути. Ці правила не повинні нагадувати покарання, вони покликані допомогти дитині виробити ефективний робочий режим і зосередитись на шкільних предметах.
Запитуйте вчителя. Якщо оцінки та працездатність вашої дитини не на висоті, ви можете разом з її вчителями розробити план порятунку ситуації. Наприклад, учитель може перевіряти, чи забрала дитина все необхідне зі школи, а ви перевіряйте, чи добре вона зібрала портфель до школи. Як тільки ви побачите, що дитина почала краще розпоряджатись і керувати своїм часом, виконувати домашні завдання, повторювати матеріал перед контрольними роботами, це буде сигналом про те, що вам час трохи відступити.
Визначте місце для занять. Можливо, вам треба буде посидіти біля дитини, доки вона робить домашню роботу або, принаймні, перебувати поруч з нею, щоб у потрібний момент допомогти їй. Може, дитині знадобиться тихе місце для занять, подалі від галасливих братиків і сестричок. А може, навпаки, дитина буде краще займатись у спільній кімнаті з усіма членами сім'ї. Допоможіть їй перевірити це на практиці. Але як тільки ви визначите, яке місце для занять буде кращим, нехай дитина знаходиться саме там. Не треба виконувати домашню роботу замість дитини. Ваша допомога може полягати в тому, щоби перевірити виконане завдання й розпитати дитину, як вона засвоїла той чи інший матеріал.
Розділяйте великі завдання на дрібні частини. Разом з дитиною подумайте й вирішіть: можливо, буде краще, якщо ви розділите завдання на невеликі частини, і вона буде виконувати їх щодня. Для запису щоденних завдань можна використовувати великий настінний календар або білу дошку. Ви можете також залучити допомогу вчителя або найняти репетитора.
Будьте добрими, але непохитними. Робіть усе можливе, щоби бути добрими, корисними, послідовними батьками, і непохитно чиніть опір спокусі покарань, надмірного втручання й контролю. Після кожної негативної взаємодії з дитиною спробуйте створити десять позитивних. Постарайтеся зробити акцент на підтримці й заохоченні дитини замість неспокою та претензій. Коли ви починаєте рефлексувати й думати, що академічна успішність вашої дитини є відображенням вас самих або якості вашого виховання, і що саме ви й тільки ви несете відповідальність за його результат, то, як наслідок, опиняєтесь на місці дитини, а не на своєму, батьківському місці. А це шкідливо й неефективно.
Відсутність мотивації чи тривожність? Іноді відсутність мотивації (або те, що виглядає як безвідповідальність) насправді може бути тривогою дитини чи соромом за неуспішність у предметах, або невиконання домашнього завдання. Більшість людей тривожаться із приводу виконання якихось справ та уникають їх, як чуми. Іноді діти просто не можуть цього пояснити, бо не завжди усвідомлюють свої хвилювання, тривоги, страхи й занепокоєння. Ось типовий випадок. Припустимо, дитина каже вам, що сьогодні їй не задали жодної домашньої роботи, хоча це не так. Брехня змушує вас турбуватись. І якщо ви реагуєте криком і критикою, ваша дитина під впливом тривожних емоцій ще більше дистанціюється і від вас, і від домашньої роботи. Незначний прояв тривоги здатний мотивувати людину, але занадто сильний її прояв блокує здатність дитини думати, а також ту частину мозку, яка відповідає за мотивацію. Тримайте свої емоції під контролем, пам'ятайте про те, що тривога (страх) дитини – це не лінь. Ваша мета як батька/матері полягає в тому, щоби стримувати свої емоції і правильно реагувати на хвилювання дитини.
Іноді почуття сорому, неповноцінності або тривоги, яке відчуває ваша дитина, може хибно тлумачитись вами, і ви можете прийняти його за негативне ставлення до навчання, відсутність мотивації та безвідповідальність. Ігнорування таких емоційних реакцій дитини може призвести до її протидії, замкнутості, відмови або демонстративної непокори. Пам'ятайте: те, що відбувається зараз, може виглядати зовсім по-іншому, коли ваша дитина подорослішає. А поки що в позитивній формі допоможіть їй оптимально структурувати навчальний процес. І, розуміючи всю картину того, що відбувається, заспокойтеся самі.
Навчіть дитину знайти баланс інтересів. Не забувайте тримати в голові загальну картину того, що відбувається. Замість того щоби гніватися з приводу оцінок вашої дитини, допоможіть їй знайти життєвий баланс між дружніми стосунками, навчанням, волонтерською роботою й сімейними заходами. Візьміть участь у шкільних справах дитини, проявіть інтерес до шкільних проектів.
Не проектуйте майбутнє. Коли ми бачимо, що наша дитина нічим не цікавиться в житті, легко почати проектувати таку поведінку на майбутнє. Якщо в неї немає жодних інтересів, крім відеоігор і друзів, ми думаємо, що вона ніколи не досягне успіху й навіть навряд чи зможе самостійно функціонувати в суспільстві. Це збільшує наше занепокоєння і страх. Але правда полягає в тому, що ми не можемо передбачити майбутнє. Якщо ви акцентуєте свою увагу на негативі, це лише посилює напругу у стосунках між вами й дитиною. Краще зосередьтесь на її позитивних рисах і допоможіть дитині розвивати їх. Вона товариська, завжди поспішає на допомогу або любить тварин? Зосередьтесь на тих якостях, які виховують розвинену, успішну людину, а не тільки на шкільних оцінках. Допоможіть дитині розвиватися соціально, творчо, емоційно.
Коли дитина відстає в навчанні, батьки настільки турбуються, що найчастіше за все це призводить до постійних сварок, але успішність так і не покращується. Якщо ви заспокоїтесь і зрозумієте, що причина слабкої успішності не тільки в поганому ставленні до навчання й відсутності мотивації, а ще й у тому, що ви не можете примусити дитину бути вмотивованою, то станете краще до неї ставитись і допомагати дитині, коли вона цього потребуватиме. Пам'ятайте: ваша мета – зупинити розвиток негативної реакції й вирішити проблему.
У новому навчальному році зустрітися з вчителями доведеться не лише учням, а й батькам. Привід для такого спілкування може бути різним – від звичайних батьківських зборів до виклику в школу класним керівником. Всі батьки люблять своїх дітей, тому частіше виявляються на їхньому боці, заздалегідь негативно сприймаючи вчителя. Часто це призводить до нового витка проблем.
Як же правильно побудувати стосунки з вчителем, щоб всі залишалися задоволені одні одними – і батьки, і педагог, і учні?
Як спілкуватися з вчителем – батьківські збори
Батьківські збори – це колективна зустріч. Педагог повинен винести на обговорення проблеми класу, організаційні питання, ознайомити батьків з новими наказами та постановами. Бесіди з учителем «тет-а-тет» від батьківських зборів чекати не варто.
Головне завдання батьків – уважно слухати: записувати важливе, відзначати для себе теми, які потрібно обговорити з дитиною. Якщо викладач захоче поспілкуватися з кимось із батьків окремо, він сам скаже про це. Нав’язуватися з розмовами про вашу дитину під час колективного обговорення класних проблем не потрібно, і вже тим більше не потрібно при всіх питати, про успішність, того чи іншого учня. Уявляєте, в яку безглузду ситуацію ви потрапите, якщо ваша дитина неуспішна? Та навіть якщо і успішна, то навряд чи про це буде цікаво слухати іншим батькам.
У крайньому випадку, можна запитати, коли вчитель готовий вас прийняти, щоб обговорити питання, які вас цікавлять. Але ніколи не забувайте, що колективні проблеми не менш важливі, ніж особисті, адже ваша дитина – частина колективу і її успішність багато в чому залежить від того, що її оточує в школі.
Як спілкуватися з вчителем – вас викликали до школи
Як спілкуватися з вчителем – ви вирішили поговорити з учителем, тому що дитина скаржиться на несправедливі оцінки
Зустріч з учителем треба призначати заздалегідь (наприклад, по телефону або по електронній пошті), а не вриватися в клас в середині уроку з криками: «Чому ви поставили моєму синові двійку?». Поважайте час вчителя: по-перше, незапланована зустріч може відвернути його від перевірки контрольних робіт або підготовки до уроку, а по-друге, через зайнятість педагог не зможе приділити достатньо уваги вашій проблемі.
Питання, яке вас турбує, потрібно сформулювати заздалегідь, щоб говорити конкретно і по справі.
Якщо причиною візиту в школу стала недавно отримана двійка, батькам перед зустріччю з вчителем варто відкрити підручник і запитати, що знає дитина по темі, яка була оцінена незадовільно. У більшості випадків виявляється, що вчитель мав рацію. Діти, навіть якщо вони навчаються на «добре» і «відмінно», дійсно можуть не підготувати домашнє завдання. Тоді мета вашої розмови з учителем – зрозуміти, як допомогти дитині освоїти складний матеріал.
Але навіть якщо вчитель не правий, вести діалог потрібно в поважній манері. В цьому випадку ви можете запропонувати педагогу ще раз перевірити знання дитини і дати їй шанс виправити погану оцінку. Ні в якому разі не беріть з собою на зустріч дитину! Розмова батьків і вчителя – це розмова дорослих людей.
Багато батьків скаржаться на те, що педагог спеціально занижує оцінки учням, щоб потім запропонувати свої послуги як репетитора. Якщо ви опинилися в такій ситуації, то все одно не потрібно самостійно доводити свою правоту. Краще, якщо розмова з учителем зайшла в глухий кут і вихід з конфліктної ситуації не був знайдений, звернутися до директора школи, але при цьому ви повинні бути готові до того, що адміністрація навчального закладу перевірить знання дитини з навчального предмету.
Якщо ж виявиться, що учень справді погано володіє матеріалом, не намагайтеся «задобрити» вчителя подарунками. Поговоріть з педагогом відверто, зізнайтеся, що були не праві, а всі презенти залиште до того моменту, коли проблема буде вирішена.
Йти ж до директора школи відразу після виникнення проблеми, минаючи кабінет вчителя, не варто. Це поширена помилка, якої припускаються багато батьків. Вчитель повинен відчувати, що ви готові до діалогу з ним, а не думати, що в будь-якій ситуації ви будете скаржитися на нього керівництву.
Вчитель – один, а дітей багато. Про це варто пам’ятати усім відповідальним батькам, тому не потрібно ігнорувати прохання педагога прийти на зустріч, але і ходити в школу занадто часто теж не варто, нав’язливість викличе роздратування у педагога і завадить благополучному розв’язанню конфлікту.
Однак, якщо ви бачите, що успішність дитини знизилася, не чекайте «сходження лавини», а краще відразу поговоріть з вчителем. Педагог оцінить вашу зацікавленість, і разом ви зможете знайти вихід з будь-якої складної ситуації.
Підтримуючи з учителем доброзичливі стосунки, розповідаючи йому про домашні проблеми, які могли вплинути на успішність або поведінку школяра, зберігаючи при цьому тактовність і повагу, ви зможете створити грунт для позитивної взаємодії з педагогічним колективом школи. Будь-який професійний педагог завжди піде назустріч дитині, бачачи, що батьки зацікавлені в подоланні труднощів.
2. Звичайний батько цілими вечорами робить шкільні завдання. Мудрий батько вважає, що дитина повинна сама відповідати за них. Якщо щось не виходить, тоді батько приходить на допомогу.
3. Багато батьків намагаються спокутувати провину, купуючи дитині подарунки. Мудрий батько видає чаду гроші на дрібні витрати. Дитина повинна сама вчитися розподіляти гроші і відкладати їх на придбання іграшок. Батькові слід контролювати цей процес і навчати дитину.
4. Часто мами і тата не хочуть розбиратися в причині поганої поведінки дитини. Їм хочеться швидше втихомирити її. Мудрий батько розбирається в причині і намагається допомогти у вирішенні проблеми.
5. Звичайний батько хоче виростити в першу чергу успішну людину. Мудрий перш за все намагається побудувати теплі і близькі стосунки з дитиною.
6. Звичайний батько береже свою дитину від різних проблем, роблячи іноді те, про що його не просять. Мудрі мами і тата в допустимих випадках дозволяють дитині робити помилки. Після допомагають дитині зробити із ситуації висновки.
2. Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина почувалось емоційно захищеною, могла виговоритись, а її негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.
5. Не засуджуйте дитину. Пам’ятайте: щоб змінити вчинки дитини, треба зрозуміти її почуття.
Навчіть дитину бути ввічливими в електронному листуванні. Не варто в електронних листах застосовувати текст, набраний у ВЕРХНЬОМУ РЕГІСТРІ - це сприймається у мережі як крик, і може прикро вразити співрозмовника.
Не потрібно надсилати у листі інформації великого обсягу (картинки, фотографії тощо) без попередньої домовленості зі співрозмовником.
Поясніть дитині: завжди потрібно поводитися у мережі так, як би дитина хотіла б, щоб поводилися з нею в реальному житті.
1. Давайте дітям час
Ми не можемо примушувати дітей вибачати когось усупереч їх бажанням. Якщо ми вимагаємо від них сказати про те, чого вони насправді не відчувають, такий підхід не здатний вирішити проблему.
2. Переможців не буває
Коли ви вибачаєте когось, це не слід розглядати як перемогу. Слова «Я ж тобі казав(ла)» не повинні ставати частиною вибачення.
3. Жодних застережень
Якщо при вибаченні робити застереження, воно не буде щирим. «Я вибачу тебе, якщо ти будеш застеляти моє ліжко весь тиждень» – це вимога, а не вибачення.
4. Розширюйте світогляд дитини
Якщо дитина злопам'ятна чи сповнена негативу, найчастіше це відбувається від того, що вона думає лише про себе.
5. Безумовне вибачення
Бувають ситуації, коли об'єкт нашого прощення не бажає його й не вважає, що наше вибачення йому необхідне. Але дитина повинна навчитись вибачати безумовно, навіть якщо це ніким не буде оцінено.
✔ По-перше, дорослі повинні розглядати факт дитячої агресії, як свідоцтво своїх батьківських помилок, а не як дитячу провину.
✔ По-друге, подивитися на свої педагогічні звички і змінити все, що робить вашу дитину безправним у власній родині.
✔ По-третє, тактично і спокійно поговорити з дитиною. Часто дітей-заводіїв цькування просто забавляє і здається їм невинною грою. Таким дітям потрібно чітко зазначити, що те, що відбувається – не жарт, а жорстоке поводження з іншою людиною, і наголосити на неприпустимості такої поведінки. Нерідко саме таке визначення повертає маленького агресора в сферу нормального спілкування.
✔ Якщо ж такі заходи не призводять до бажаного результату, значить, причини дитячої агресивності знаходяться глибше в її характері або в шкільній ситуації. Тоді потрібно звертатися за кваліфікованою допомогою до фахівців.
1. Питання №1: «Я виховую слухняного чи успішного?»
2. Коли дитина Вас не слухає, згадуйте питання №1.
3. Навіть найменший краще мами знає тепло йому чи холодно, хоче він їсти чи вже ні, подобається йому щось чи не подобається.
4. Діти копіюють батьків. Немає сенсу лаяти за недоліки, які вони взяли у Вас.
5. Частіше давайте дитині вибір. Наприклад: що (і скільки) поїсти, у що грати, де гуляти... Так малюк вчиться.
6. По можливості, не заважайте отримувати негативний досвід. Нехай помиляється: досвід краще нудьги.
7. Краще страхувати дитину на небезпечних «лазійках», ніж лякати його можливими небезпеками. Питання №1, пам'ятаєте?
8. Дбайте про дитину в тому, в чому вона не може про себе подбати, і не забирайте у неї права робити для себе те, що вона вже може.
9. Кращий спосіб навчання - робити разом.
10. Коли дитині погано, її треба не вчити, а любити: теплі обійми і ласкаві слова - все, що потрібно.
11. Те, що Ви сильніші, ще не означає, що Ви завжди праві.
12. Відмінний спосіб обмежити час за екраном - численні гуртки та секції. Найкращі і найцікавіші.
Чому виникає сленг у підлітка?
Часто сленгові слова підлітка можуть бути зрозумілі тільки його оточенню. Деякі підлітки використовують сленг для того, щоб шокувати оточуючих, а також протистояти соціуму і його правилами. Крім цього, сленг у підлітка з’являється в тому випадку, якщо він володіє скупим словниковим запасом.
Що ж робити з підлітковим сленгом?
✔ По-перше, уважно простежити за власною мовою для того, щоб упевнитися, чи не проскакує чи іноді й у Вашій промові щось подібне.
✔ По-друге, постарайтеся з’ясувати, чи розуміє підліток значення тих слів, які вживає. У більшості випадків, підлітки, усвідомивши безглуздість того чи іншого слова, перестають його вживати.
✔ По-третє, намагайтеся періодично пояснювати підлітку те, що сленг шкодить культурі мови.
Шкільні страхи: як з ними боротися (поради батькам)
✔ По-перше, треба виявити причину шкільного страху. Найчастіше обставинами, що провокують страх, є занадто вимогливі батьки. Тобто їх очікування стосовно успішності дитини. Звісно кожен батько хоче бачити свою дитину найкращою, проте якщо очікування були завищені, то невдачі дитини можуть спричинити виникнення страху перед батьками, за невиправдання надій.
✔ Потрібно, щоб дитина повсякчас відчувала підтримку з боку батьків та близького оточення. Особливо відчуваючі підтримку діти виховують впевненість у собі, у своїй захищеності.
✔ Визнання справжніх досягнень дитини надасть їй упевненості, гордість за власні успіхи.
✔ Не потрібно карати дитину за невдачі у школі, шляхом обмеження її привілеїв вдома. Це, швидше за все, викличе протест з її боку.
✔ Завжди потрібно говорити з дитиною, Спілкуватися з нею про те. що її турбує, про що вона думає. Якщо дитині важко сформулювати свої страхи, то можна пограти з нею у рольові ігри, де вона зможе реалізувати усі свої переживання і виразити їх словами. Наприклад, розіграти якусь пригоду тощо.
✔ І наостанок: батькам потрібно слідкувати за своїм емоційним станом. У родині, де батьки завжди сваряться, де царює хаос і крик, дитина ніколи не знайде необхідної підтримки.
1. З ким би ти хотів сидіти в класі? А з ким би не хотів? Чому?
2. Розкажи мені що-небудь смішне. З чого ти сьогодні сміявся?
3. Розкажи мені про найкраще місце в школі.
4. Яке найдивніше (найбільш дивне) слово ти почув сьогодні?
5. Яке слово вчитель найчастіше сьогодні повторював?
6. Чого б тобі хотілося менше робити в школі?
7. Якби ти міг помінятися з кимось в класі місцями, хто б це був? Чому?
Немає коментарів:
Дописати коментар